ПРОВЕДЕННЯ ДЕНТАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ
ПРИ СКЛАДНИХ УМОВАХ
Автори: О. Дорошенко, В. Климентьєв
Часткова і повна втрата зубів є однією з найбільш поширених патологій зубощелепної системи, особливо в осіб похилого віку. Загальноприйнята на сьогоднішній день методика заміщення дефектів зубних рядів із застосуванням традиційних методів протезування, а саме виготовлення часткових і повних знімних зубних протезів, не завжди задовольняє пацієнтів.
З цієї точки зору перспективним є виготовлення ортопедичних конструкцій з опорою на дентальні імплантати.
Дуже часто втрата зубів супроводжується значною атрофією альвеолярних відростків і складними анатомо-топографічними умовами, при цьому установка дентальних імплантатів стає досить складною проблемою.
На сьогодні існують такі можливі варіанти проведення дентальної імплантації при складних анатомо-топографічних умовах нижньої щелепи:
- використання імплантатів (субкортікальних, дискових, трансмандібулярних), супроводжуване значною кількістю ускладнень;
- субперіостальна імплантація;
- використання методики поводження анатомічних перешкод;
- використання методики регенерації кістки;
- кісткова пластика;
- транспозиція нижньощелепного нерва, яка дозволяє створити оптимальні умови для установки імплантатів, але при цьому виникає ризик пошкодження оболонки нерва і його стовбура.
- Нещодавно в літературі з'явилися дані про успішне функціонування негайно навантажених і функціонують імплантатів у пацієнтів з беззубими щелепами. Негайна імплантація передбачає об'єднання двох хірургічних етапів в один — видалення зуба і установку імплантатів, яка проводиться одночасно і запобігає резорбцію альвеолярної кістки. При такій операції імплантат може бути розташований в ідеальному положенні, близькому до положення видаленого зуба, в напрямку, найбільш сприятливому для сприйняття жувального навантаження на опорну кістка.
Стійкість імплантату і прогноз його функціонування тим краще, чим більше площа контакту кістка-імплантат.
На даний момент немає єдиної думки і затвердженого клінічного протоколу щодо визначення довжини і діаметру імплантату для заміни того чи іншого зуба.
Досить часто після атрофії альвеолярного відростка положення для установки імплантатів стає дуже проблематичним через тонкого альвеолярного гребеня або близько розташованих анатомічних утворень, а саме — нижнього альвеолярного нерва. Порушення функції нерва може виникнути при безпосередній перфорації каналу і травмі під час формування имплантационного ложа, а також з-за компресії нерва післяопераційним набряком або дентальним імплантатом. Ці ускладнення проявляються у вигляді відсутності або тривалого зміни чутливості тканин в зоні іннервації, розвитку больового синдрому різної інтенсивності, а також супроводжується емоційно-стресовими порушеннями і значно погіршує якість життя пацієнта.
Розташування імплантатів довжиною 10 мм в разі атрофії альвеолярного відростка проблематично, а застосування коротких імплантатів (довжиною: 5 7-8, 5 мм) призводить до великої кількості ускладнень. Що стосується імплантатів невеликих діаметрів (3,75 мм), то їх застосування обмежене певними критеріями, але на даний момент немає достатньої кількості наукових робіт з тривалим терміном спостереження за ефективністю їх використання.
Тільки ретельне планування хірургічного втручання з проведенням комп'ютерної томографії та виготовленням хірургічних шаблонів може забезпечити відсутність ускладнень під час хірургічного втручання в разі установки в бічному ділянці дентальних імплантатів в обхід нижньощелепного нерва.
Високий відсоток ускладнень під час проведення дентальної імплантації на нижній щелепі зі складними анатомо-топографічними умовами з метою виготовлення незнімних ортопедичних конструкцій вказує на недостатню вивченість даної проблеми, а результати проведених досліджень не мають єдиної оцінки.
Тому метою нашого дослідження стало проведення реабілітації пацієнтки зі складними анатомо-топографічними умовами беззубою нижньої щелепи шляхом застосування запропонованого алгоритму хірургічної дентальної імплантації.
Пацієнтка С., 1960 р.н.., Звернулася до Європейського Стоматологічний центр зі скаргами на відсутність зубів на нижній щелепі з метою встановлення незнімної ортопедичної конструкції з опорою на імплантатах. В анамнезі пацієнтки тривале користування частковим знімним протезом.
На протилежній щелепі — металокерамічні незнімні мостовидні протези з опорою на 16, 14, 13, 12, 11, 21, 22, 23, 24 і 27 зуби.
З метою визначення можливості виготовлення незнімної ортопедичної конструкції з опорою на дентальних імплантатах була проведена комп'ютерна томографія (мал. 1).
Мал.1 — Комп'ютерна томографія бічного ділянки нижньої щелепи до лікування
Проведене дослідження засвідчило у пацієнтки наявність кісткової тканини І типу за класифікацією Lekholm і Zarb.
У бічних ділянках, де планується установка імплантатів, альвеолярний гребінь шириною 10,63 мм і висотою 12,60 мм. Відстань від кортикальної пластинки до нижньощелепного каналу — всього 4,84 мм.
Було прийнято рішення про виготовлення незнімної ортопедичної конструкції з опорою на 8 імплантатах.
Установка в даному клінічному випадку імплантатів в бічному ділянці в обхід нижньощелепного каналу можливо тільки за умови проведення комп'ютерної томографії з визначенням точного розташування каналу і подальшим виготовленням хірургічного навігаційного шаблону.
Операція дентальної імплантації була спланована віртуально в програмі DDS-Pro по КТ, сканом моделей і wax-up. У дистальних відділах нижньої щелепи були встановлені гвинтові одноетапні імплантати з кортикальної фіксацією в обхід нижньощелепного каналу, а в передньому відділі проведена імплантація коренеподібними імплантатами з гвинтовою внутрикостной частиною. Довжина внутрикостной частини всіх імплантатів — 10 мм, товщина — 3,0 мм.
Після установки імплантатів проводилася комп'ютерна томографія з метою підтвердження правильності розташування імплантатів (мал. 2, 3).
А | Б | Рис.2 — КТ після установки імплантатів (А — права сторона, Б — ліва сторона) розташування імплантатів (рис. 2, 3). | | А | Б | Рис.3 — КТ після установки імплантатів (А — центральний ділянку, Б — права сторона) |
Проведений хірургічний етап дентальної імплантації передбачав негайну функціональне навантаження тимчасовим незнімним комбінованим протезом з пластмасовим покриттям, яким пацієнтка мала можливість користуватися вже через 3 дні після проведеного хірургічного втручання. Достатня кількість імплантатів значної довжини, практичне відповідність осей протеза і імплантатів практично виключає виникнення таких ризиків, як зменшення надійності ретенції протеза, переломів імплантату і неадекватною функціонального навантаження на них.
Ефективність проведеного лікування визначали за клінічними і рентгенологічними критеріями (Albrektsson і coll).
Післяопераційний період протікав без ускладнень, стан слизової оболонки навколо імплантатів — задовільний. Будь-яких скарг пацієнтка не висувала.
Клінічно у пацієнтки визначали нерухомість імплантатів, відсутність негативних проявів при перкусії, відсутність больового інфекційного синдрому навколо імплантатів і відсутність явищ парестезії.
Рис.4 — Клінічна картина порожнини рота на другий день після проведення імплантації |
Рис.4.1 — Негайне протезування на третій день після операції тимчасовими незнімними металопластиковими конструкціями. |
Рентгенологічно протягом усього періоду спостереження визначали відсутність навколо внутрішньокісткової частини імплантата ділянок резорбції кісткової тканини і мінімальну втрату кісткової тканини за період функціонування імплантату (рис. 5).
ОПГ до проведення дентальної імплантації | ОПГ на 3-й день після проведення імплантації | ОПГ через 6 місяців після установки імплантатів |
Рис.5 — Рентгенологічне дослідження до і в певні терміни після проведеної дентальної імплантації
Аналогічні дані отримані і під час проведення КТ через 6 місяців.
| А Центральний ділянку | Б Права сторона | В Ліва сторона | Рис.6 — КТ через 6 місяців після установки імплантатів (А — центральний ділянку, Б — права бічна сторона, В — ліва бічна сторона альвеолярного відростка) |
Після 6 місяців користування тимчасової конструкцією пацієнтці була зафіксована в порожнині рота постійна незнімна комбінована конструкція з опорою на дентальні імплантати
Таким чином, ретельне планування хірургічного втручання з проведенням комп'ютерної томографії забезпечило відсутність ускладнень під час хірургічного втручання в разі установки одноетапних коренеподібних імплантатів: в бічному ділянці — в обхід нижньощелепного нерва, а в центральній ділянці — в лунки видалених зубів.
Дана малоінвазивна методика може бути застосована пацієнтам, які хочуть скоротити кількість оперативних втручань, зменшити кількість відвідувань стоматолога і тривалість лікування з можливістю користуватися незнімної ортопедичної конструкцією відразу після установки дентальних імплантатів.
Література:
- Маланчук В. А. Безпосередня дентальная імплантація / В. А. Маланчук, Е. А. Маммадов // Науково-навчальне видання для студентів і лікарів. — Київ, 2008. — 154 с.
- Грачова О. В. Диференціальний підхід в лікуванні ускладнення дентальної імплантації, пов'язаного з порушенням функції нижнього альвеолярного нерва / О. В. Грачова, О. М. Панін, О.Н. Московець // Клінічна стоматологія — М., 2009.- №4 (52) с. 24- 26
- Франк Ренуар Фактори ризику в стоматологічній імплантології / Ренуар Франк, Рангерт Бо // М. — 2004, 182 с.
- Albrektsson T. A new approach to demonstrate cellular activity in bone formation adjacent to implants / T. Albrektsson // J. Biomed. Mater. Res. — 2000. — N. 51. — P. 280 — 291.
- Hegedus F. Trigeminal nerve injuries after mandibular implant placement — practical knowledge for clinicists / F. Hegedus, R. Diecidue // Int. J. Oral Maxillofae Implants. — 2006. — N. 21 (1). — P. 111 — 116.